Дзвони Чорнобиля душу тривожать
В історії нашого народу є чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС, а біль не вщухає, тривога не покидає людей пов'язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Саме про це йшлося сьогодні на уроці-пам'яті "Дзвони Чорнобиля душу тривожать" проведеного класним керівником та шкільним бібліотекарем для учнів 3-4 класів. Захід об’єднав дітей і дорослих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Адже Чорнобиль - не лише велика трагедія, а й символ мужності багатьох тисяч наших земляків, це наша пам'ять. Урятований світ — найкращий пам’ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам’ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...